
Дата публікації: . Опубліковано в Новини.
Ознайомившись з вищепереліченими ознаками психічних розладів у читача може виникнути враження, що настав час брати ноги в руки і бігти в стаціонар психіатричної клініки. Однак, на щастя, з великою ймовірністю це не так. Багато ознак, як наприклад епізоди безсоння, тривоги, зниженого настрою знайомі всім нам. Епізодичне виникнення окремих симптомів ще не говорять про психічне захворювання, але коли тяжкість цих симптомів переходить певні межі – необхідно звернутися до фахівця.
Наприклад: одна безсонна ніч навряд чи принесе багато проблем, але коли мова йде про тижні-двох а то і більше, тим більше якщо це супроводжується тривогою, страхом, пригніченим настроєм, відчуттям безвиході і відчаєм – прийшов час звернутися до психіатра.
Якщо близькі людини починають помічати неадекватність у висловлюваннях або поведінці – вони також повинні докласти всіх можливих зусиль щоб умовити звернутися за допомогою. Суб’єктивна тяжкість внутрішніх переживань не завжди відповідає тяжкості стану з клінічної точки зору. Виходячи з цього, при первинній консультації лікар-психіатр пропонує найбільш оптимальні варіанти вирішення проблеми. Природно, коли мова йде про проблеми, які повинні вирішуватися медикаментозним шляхом – першим буде запропонований стаціонар.
Причина цього проста – в умовах стаціонару клініки є можливість спостерігати за реакцією людини на медикаменти, можна в будь-який момент коригувати схему призначення щоб вона давала необхідний результат і не створювала надмірної дискомфорту. Не кажучи вже про те, що є можливість використовувати внутрішньовенне і внутрішньом’язове введення медикаментів. Якщо ж у людини немає можливості або бажання лягти в стаціонар і проблему можна вирішити амбулаторно – призначається лікування додому.
Досить рідко, але бувають ситуації, коли лікар може наполягати на стаціонарному лікуванні психічних розладів. Однак це наполягання не означає примусову госпіталізацію (і не може означати відповідно до закону України “Про психіатричну допомогу”). Це означає, що лікар-психіатр не бачить можливості вирішити ситуацію амбулаторно, або вважає, що призначення медикаментів додому може бути небезпечним для пацієнта, або – стан пацієнта дуже важкий щоб впорається амбулаторно.
У такому випадку при відмові пацієнта від стаціонарного лікування лікар може дати загальні рекомендації, направлення на госпіталізацію, але брати на себе відповідальність (а призначення амбулаторного лікування це теж відповідальність) він не може (і не хоче). Далі людина сама визначається з планом дій. Коли мова йде про розлади психічних процесів можлива необхідність в екстреній допомозі. У такому випадку існує можливість виклику бригади швидкої допомоги.