Код ЄДРПОУ – 02002523

Ліцензія на медичну практику: ЗАТВЕРДЖЕНО Наказом Міністерства охорони здоров’я України 11.10.2018 № 1848

Перелік здобувачів ліцензій, за заявами яких прийнято рішення про отримання ліцензії на провадження господарської діяльності з медичної практики.

Сторінка – 37.

65 КОМУНАЛЬНЕ НЕКОМЕРЦІЙНЕ ПІДПРИЄМСТВО “МІСЬКИЙ ПСИХОНЕВРОЛОГІЧНИЙ ДИСПАНСЕР № 3” ХАРКІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ Місцезнаходження: м.Харків, вул.Алчевських, буд.32.

Ідентифікаційний код: 02002523 Видати ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики за спеціальністю організація і управління охороною здоров’я, психотерапія, психіатрія, функціональна діагностика, неврологія, дитяча психіатрія, медична психологія, сексопатологія, фізіотерапія; за спеціальністю молодшого спеціаліста з медичною освітою: сестринська справа, медична статистика за місцем провадження діяльності м. Харків, вул. Мироносицька, буд. 81/85 м. Харків, вул. Алчевських, буд. 32 Реєстраційне досьє від 04.10.2018 № 07/0410-М.

Історія Харківського міського психоневрологічного диспансеру № 3 має багаторічну історію і багаті традиції. Знаменною подією сьогоднішнього дня є те, що ми подолали історичну позначку життя диспансеру в 55 – років з дня його формування.

За 55 років існування диспансеру в його історію вписано чимало славних сторінок. Початок освіти диспансеру обчислюється від 10 жовтня 1963 року, коли міськздороввідділу м. Харкова, на підставі рішення Харківського міськвиконкому і облздороввідділу № 578 від 08 жовтня 1963 року народження, був підписаний Наказ про створення, з метою поліпшення психоневрологічної допомоги населенню, Харківського міського психоневрологічного диспансеру № 3.

Амбулаторне відділення Харківської обласної психіатричної лікарні було виведено зі складу лікарні як окремий самостійний підрозділ охорони здоров’я і місце розташування якому було надано по вулиці Сумській, будинок 4.

Перші роки роботи диспансеру Головним лікарем диспансеру було призначено Ведмідь Ірину Яківну, яка сформувала грамотний і дружний колектив лікарів та медичних сестер. Робота диспансеру почалася з організації ділянок з поквартальним обходом населення для виявлення психічних хворих, утворилися перші денні стаціонари при найбільших підприємтсвах міста.

У січні 1965 року на міський психоневрологічний диспансер № 3 було покладено безпосереднє обслуговування спеціалізованою допомогою населення всього міста, а персонал диспансеру був поповнений ще на 7 осіб з різних установ охорони здоров’я міста Харкова. До складу диспансеру входили п’ять денних стаціонарів, де надавалася медична допомога всім категоріям населення.

За перше десятиліття її керівництва диспансер зазнав величезних перетворення. На рубежі 1980-1981 років Харківський міський психоневрологічний диспансер № 3 придбав нову адресу розташування, в якому він проживає і в даний час по вулиці Алчевських, 32 (раніше вул. Артема). Будівля перебудовувалася, ремонтувалася і облаштовувалася, було збільшено кількість територіальних ділянок, денних стаціонарів, організовано фізіотерапевтичний кабінет, створені лікувально-профілактичні майстерні на території диспансеру і два безпосередньо на великих підприємствах міста, таких як Харківський тракторний завод, великий моторобудівний завод «Серп і молот », завод ім. Малишева.

У липні 1984 года, за наказом міськздороввідділу, в ХПНД була проведена реструктуризація, в результаті якої були створено ПНД № 16, під юрисдикцію якого перейшли жителі Ленінського, Жовтневого, Червонозаводського районів міста та дитяче психіатричне відділення при 5-й дитячій міській лікарні.

У 1987 році, з ініціативи професора Валентина Валентиновича Кришталя – ректора (на той момент) Українського інституту удосконалення лікарів, професора Миколи Івановича Хвисюка і Головного лікаря Харківської міської диспансеру № 3 Алли Іллівни Хімчян була створена, перша в Радянському Союзі, і в даний час єдина в Україна, кафедра сексології та медичної психології Харківської академії післядипломної освіти. Кафедра розташована на території диспансеру і працює по сьогоднішній день.

Хочеться відзначити, що першим помічником в лікувальної та експертної роботи диспансеру була Олена Прокопівна Мельник. У диспансері адміністрацією були організовані всі умови для висококваліфікованого обслуговування населення психіатрами, невропатологами, сексопатологами, фізіотерапевтами, завжди віталися самоосвіта, оволодіння суміжними спеціальностями, сприяли навчанню працівників диспансеру на курсах підвищення кваліфікації.

Криза кінця 80-х років минулого століття радикально завадила активному розвитку диспансеру. Однак диспансер втримав лідируючі позиції серед диспансерів міста і з 1999 року є лікувальним закладом з вищою акредитаційною категорією, зумів зберегти кількість співробітників, денні стаціонари, окрім цього були відкриті:

• Кризовий центр з надання психологічної допомоги населенню міста;
• Кабінет з проведення обов’язкового періодичного огляду населення;
• Організовані періодичні виступи на радіо і телебаченні.

На сьогоднішній день диспансер, на підставі рішення 19 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 18.04.2018 № 1072/18 «Про припинення комунальних установ охорони здоров’я міста Харкова шляхом реорганізації (перетворення) в комунальні некомерційні підприємства Харківської міської ради», було перетворено у Комунальне некомерційне підприємство «Міський психоневрологічний диспансер № 3» Харківської міської ради (скорочено – КНП «МПНД № 3» ХМР), яке все так же обслуговує 6 районів міста Харкова: Шевченківський, Київський, Московський, Немишлянський, Слобожанський та Індустріальний район і, в даний час, це одне з найбільших лікувальних психіатричних установ не тільки в Харківській області, а й серед психіатричних закладів в Україні.

На сьогоднішній день в його структуру входять:

• диспансерне відділення;
• дитяче відділення;
• два денних стаціонари.

Денні стаціонари працюють за принципом часткової госпіталізації, що дозволяє хворим не тільки приймати лікування поза стаціонару, а й, найчастіше, продовжувати свою професійну діяльність, а також перебувати в звичних для них умовах життя, що позитивно позначається на результатах лікування.

Максимальне наближення до повсякденних умов життя і більш вільний режим зменшує ті психологічні бар’єри, з якими зв’язуються у свідомості хворих та їхніх родичів перебування в психіатричному стаціонарі.

На ряду з наданням психіатричної допомоги в диспансері проводяться консультації психологів, психотерапевтів а також електроенцефалографічне обстеження, працює кабінет суїцидологии.

Денний стаціонар № 1 розташований в головній будівлі диспансеру, що дозволяє лікарям денного стаціонару працювати в тісному контакті з дільничними лікарями диспансерного відділення і дає можливість домагатися більш швидкого позитивного результату в лікуванні. Тут проводиться лікування хворих із загостренням захворювання, проводиться обстеження перед умови наступного періодичного огляду при проходженні МСЕК, проходять планові курси підтримуючої терапії.
Денний стаціонар № 2, він же Центр соціально-психологічної допомоги, який розташований в окремому приміщенні по вулиці Мироносицькій 81/85, займається виявленням, лікуванням, профілактикою і реабілітацією психічних розладів у осіб, які страждають на психічний розлад, в тому числі і осіб із зони АТО, є кризовим центром з проблем депресивних станів і синдрому хронічної втоми.

Лікарями диспансеру, спільно з провідними вченими та фахівцями ХМАПО, ІНПіН АМН України, проводяться консультативні розбори, конференції, семінари, наукові праці з вивчення та впровадження в практику сучасних нейролептиків, антидепресантів, антиконвульсантів.

Завдяки виділенню коштів Департаментом охорони здоров’я Харківської міської ради з 2007 року проводиться комплексна програма «Інновації пріоритетних напрямків розвитку галузі охорони здоров’я м.Харкова». Диспансерне динамічне спостереження за пацієнтами дозволяє виявляти найперші ознаки загострення хвороби і вживати своєчасних заходів щодо їх лікування. Безпосередньо з лікарями працюють медичні сестри, які допомагають хворим у вирішенні соціальних і побутових питань, проводять роз’яснювальну роботу з родичами.

У тісному взаємозв’язку з адміністрацією диспансеру працює профспілковий комітет, головою якого, ось вже більше 30-ти років, з 1987 року до цього дня, є Челомбітько Віра Іванівна, яка займається вирішенням виробничих питань в сфері контролю за виконанням умов колективного договору і охорони праці. Велика увага приділяється питанню профілактики захворюваності співробітників диспансеру, з бюджету профспілкової організації виділяються кошти на лікування та оздоровлення працівників. Вирішуються питання щодо своєчасної оплати допомоги по листах тимчасової непрацездатності, питання про надання путівок на саноторно – курортне лікування співробітникам, які страждають різного роду хронічними захворюваннями.

На сьогоднішній день в диспансері працює колектив, який налічує близько 130 осіб (з них в диспансері працює 41 лікар психіатр, 20 з яких мають вищу кваліфікаційну категорію по психіатрії, а з 52 медичних сестер диспансеру 60% мають вищу категорію). У штаті установи є психологи, логопеди, психотерапевт, невропатолог. У диспансері працює фізіотерапевтичний кабінет і кабінет функціональної діагностики, де можна пройти обстеження: ЕЕГ, ЕхоЕЕГ.

Незважаючи на об’єктивні труднощі, які переживає на сьогоднішній день країна, диспансер продовжує не просто існувати. Традиції колективу, що зародилися з 60-х років минулого століття, переходять з покоління в покоління, співробітники зберігають колективне і дружнє ставлення між собою, досвід лояльного, доброзичливого і терпимого ставлення до хворих і їх родичів.

Довгий час в диспансері працювала дитячий лікар – психіатр Багалій Євгенія Марківна. Своєю самовідданою працею вона внесла значний вклад в розвиток сучасної дитячої та підліткової психіатрії. Тривалий час, а це саме в роки Великої Вітчизняної війни, вона працювала головним лікарем Республіканської психіатричної лікарні в Монголії. Багато років займалася дорослою психіатрією, а після в міському психоневрологічному диспансері організувала підлітковий кабінет, працювала лікарем і очолювала дитячу психіатричну службу в місті.

Її приклад ставлення і любові до людей співробітники диспансеру і сьогодні продовжують втілювати в життя, дбайливо зберігаючи традиції гуманності і милосердя, накопичуючи досвід і знання. Зусилля колективу диспансеру спрямовані на впровадження нових і передових методів діагностики і лікування. Виявляючи терпіння і чуйність, віддаючи знання і часточку душі, допомагають своїм пацієнтам перемогти недуги, зберегти здоров’я і заново віднайти себе. Милосердя співробітників диспансеру дарує надію, допомагає хворим легше переносити страждання.

Характерною рисою кожного співробітника диспансеру є прагнення, у що б то не стало, будь-якими зусиллями, досягти позитивного результату в лікуванні пацієнтів, не втратити, при цьому, звання і честь медичного працівника.

Доброзичливе ставлення до хворих, якого, хочеться вірити, не торкнеться друк «цивілізації», сприяє нормальному протіканню лікувального процесу. У чималій мірі сприятливо позначається на якості лікувальної допомоги доброзичливі відносини в самому колективі, а також постійна взаємодопомога у вирішенні виникаючих проблем.

Особливу роль в житті диспансеру займає організація вечорів відпочинку, святкування Нового року, міжнародного жіночого дня – 8 березня, дня медичної сестри – 12 травня і медичного працівника – третя неділя червня, що об’єднує колектив.

Тут, хотілося б відзначити, багаторічний досвід колективу, який включає до себе культпоходи в театри, екскурсійні поїздки, участь у спортивних заходах, про що свідчать численні фотографії, накопичені співробітниками диспансеру в своїх альбомах.

За часів періоду Радянського Союзу, колектив брав активну участь в житті міста, беручи участь в міських суботниках та недільниках, та й на теперішній час продовжує втілювати в питаннях з благоустрою міста, беручи участі в міських суботниках.

Колектив Харківської міської психіатричного диспансеру з оптимізмом дивиться в майбутнє і вірить в те, що труднощі, які переживає сьогодні наша країна, залишаться позаду і диспансер гідно продовжуватиме жити і працювати, не посоромивши традиції її попередників.